
N-STAB
Азот під контролем!
Інгібітор уреази, що пригнічує її активність для уповільнення перехід амідної форми азоту в амонійну
Діюча речовина:
NBPT, 267 г/л
Препаративна форма:
РК, NBPT 267г/л (n-бутилтіофосфортриамід)
Властивості і переваги
Розрахунок окупності застосування N-STAB на пшениці озимій наведено нижче
Нітратна форма (NО3) доступна рослині одразу. Амонійна форма (NH4) частково доступна рослині, а частково під дією бактерій роду Nitrosomonas у ґрунті переходить у нітратну форму (NО3). Трансформація амідної форми (NH2) в амонійну відбувається під дією ферменту уреаза, який міститься в бактеріях, що живуть в ґрунті. Реакція гідролізу призводить до значного підвищення рН в зоні внесення КАСу/карбаміду із виділенням і втратою газоподібного аміаку (NH3). Залежно від температури середовища пертворення форм азоту відбувається за різний проміжок часу. Детальна залежність – у табличці нижче. N-STAB блокує активність ензиму уреаза в ґрунті, збільшуючи час переходу від амідної (NH2) до амонійної (NH4) форми азоту на 10-14 днів із одночасним зменшенням втрат аміаку

Не завжди є можливість провести внесення КАС в пізні фази розвитку сільськогосподарських культур, коли є гостра потреба в ньому. Наприклад, для пшениці в фазі колосіння переважно сухо, жарко і внесення по колосу часто технологічно неможливе. Застосування N-STAB дозволяє вирішити цю технологічну проблему і гарантовано забезпечити озимі зернові азотом у критичній фазі.
- 3 внесення дрожче, ніж 2;
- у критичну фазу споживання азоту може не бути можливості для 3 внесення.




КАС — рідке азотне добриво, яке містить три різні форми азоту, що переходять одна в іншу:
- нітратна (NО3) — 25%;
- амонійна (NH4) — 25%;
- амідна (NH2) — 50 %
На початкових етапах вегетації, рослинам достатньо нітратного азоту, який міститься в КАСі, а також амонійного, який перейде в нітратний з невеликими втратами за короткий час. На етапі переходу амідної форми азоту, яка складає 50% КАСу, до нітратної, через амонійну, відбуваються максимальні втрати азоту. Саме на етапі переходу амідної форми в амонійну функціонує N-STAB, пригнічуючи фермент уреазу, запобігаючи втратам азоту через вивільнення аміаку.
Карбамід — одне з основних та найбільш використовуваних азотовмісних добрив. Втрати азоту в карбаміді досягають 15-60%, та відбуваються під час розпаду сечовини в ґрунті з утворенням аміаку у вигляді газу NH3 і амонію. На це впливають різні погодні умови, волога грунту, промивання і т.д. Вивільнення азоту може проходити повільно і саме в той час, коли він необхідний культурі або швидко тоді коли рослині він не потрібен. Інгібітор уреази N-STAB уповільнює процес вивільнення азоту та пролонгує період засвоєння азоту рослиною.
Фактори, які підвищують втрату газоподібного азоту:
- кислі грунти;
- грунтова посуха;
- вітряна погода з інтенсивним сонячним випромінюванням.
Графік споживання азоту озимими зерновими має два піки: у фазі виходу в трубку та у фазі колосіння. Саме тому підручники з агрохімії радять три внесення азоту для того, щоб забезпечити рослини азотом у критичні для формування врожаю фази. N-STAB відтерміновує вивільнення азоту і переносить його на більш пізні фази розвитку культури, забезпечуючи потребу рослин саме в найбільш критичний період його споживання. Завдяки цьому два внесення азоту з N-STAB забезпечують ефективність на рівні трьох внесень без N-STAB.
Неможливість внесення азоту саме в найбільш критичні періоди його потреби стосується не лише пшениці озимої, чи зернових колосових взагалі.
Це стосується й всіх інших культур, бо період максимальної потреби в азоті віддалений від моменту посіву і безпечного внесення азотних добрив без пошкодження рослин, припадаючи, зазвичай, на бутонізацію - цвітіння. Саме неможливість внесення азоту викликана цілим рядом факторів. Це, перш за все, погодні умови (відсутність опадів в ці періоди та підвищені температури), а також, розвиток самих культур унеможливлює проходження сільськогосподарських агрегатів без завдання шкоди рослинам. Тому застосування N-STAB на всіх сільськогосподарських культурах надає можливість оптимізації азотного живлення протягом всього періоду вегетації.