Пероноспороз – досить загадкова хвороба. З одного боку, нам добре відомі умови розвитку патогена: помірна температура у поєднанні з високою вологістю повітря. З іншого –  за останні 5+ років спалахи поширення пероноспорозу на сої не завжди відповідали погодним умовам. Згадаємо, як у сезоні 2023 року був посушливий червень, і краплинної вологи, необхідної для розвитку пероноспорозу, не було. А пероноспороз на сої – був!  Тож тримаємо руку на пульсі за будь-яких прогнозів – і готуємось розпізнати пероноспороз навіть тоді, коли його ніхто не чекає.

📌 Цей матеріал опубліковано у журналі "Агроном". Якщо ви бажаєте зберегти PDF-версію статті, завантажте її за посиланням.

ПЕРОНОСПОРОЗ СОЇ VS «ПЕРОНОСПОРОЗ» СОНЯШНИКА

За останні роки у відкритих джерелах з’являлось багато інформації про несправжню борошнисту росу соняшника, її діагностику та лікування.  Але варто пам’ятати: незважаючи на те, що народна назва НБР соняшнику – «пероноспороз», на сої цю хворобу викликає інший збудник. Збудники НБР соняшника і пероноспорозу сої – з одного класу ооміцетів, але різних родів. Збудник несправжньої борошнистої роси соняшника (Plasmopara halstedii) – це рід Plasmopara, а пероноспороз сої (Peronospora manshurica) належить до роду Peronospora. Що це означає на практиці?

1. Немає перехресного зараження. Пероноспороз соняшника не заражає сою, і навпаки.

2. Відмінна агротехніка для стримування. Plasmopara halstedii утворює стійкі ооспори у ґрунті, що зберігаються 6-9 років – важливо для соняшника. Peronospora manshurica передається в основному через заражене насіння – це головний шлях зараження сої. Зберігається у ґрунті до 1,5 року.

УМОВИ РОЗВИТКУ ТА ДЖЕРЕЛА ІНФЕКЦІЇ

Симптоми розвитку пероноспорозу на сої фіксують дедалі частіше – це пов’язано зі збільшенням посівних площ та через відсутність ротації культур у сівозміні. Зокрема, на рисунку нижче зображено регіони із найбільшим потенціалом розвитку цієї хвороби.

Потенціал розвитку пероноспорозу в розрізі областей

Поширенню збудника сприяють висока вологість повітря та прохолодні умови. Сильніше уражуються пізні посіви.

Основним джерелом інфекції для сходів сої є ооспори, а для більш дорослих рослин – конідії. Життєздатність ооспор на насінні зберігається протягом 1,5 року, а на рослинних рештках – не більше одного року.

Впродовж літа гриб розмножується конідіями, які виконують функцію поширення патогена у період вегетації рослин. Вони легко переносяться вітром і дощем, проростають у крапельно-­рідинній волозі при температурі +1…33°С (оптимум +17…20°С). Інкубаційний період розвитку хвороби становить 4–11 діб.

Симптоми пероноспорозу різних форм на різних етапах ураження

Пероноспороз проявляється у двох формах: загального пригнічення (дифузне ураження) і плямистості листя (локальне ураження).

Пероноспороз сої: дуфузна (а) та локальна (б) форми

1. ДИФУЗНЕ УРАЖЕННЯ

Дифузне ураження викликають ооспори, що зберігаються в ґрунті й проростають за настання сприятливих умов. Вони проникають у тканини молодих рослин і дифузно поширюються всередині від уражених органів до здорових.

На сім’ядолях і листках з’являються хлоротичні ділянки, які розташовані вздовж жилок і охоплюють всю поверхню або частину біля основи листка. Хворі рослини дуже відстають у рості, на них мало листя і бобів, інколи боби зовсім не формуються. При сильному ураженні рослини засихають. Дифузно уражені рослини, як правило, утворюються з хворого насіння. Така форма ураження сої зустрічається в Україні доволі рідко.

2. ЛОКАЛЬНЕ УРАЖЕННЯ

Частіше спостерігається локальне ураження, ознаками якого є поява з верхнього боку листків хлоротичних плям неправильної форми – спочатку дрібних (приблизно 1 мм), пізніше великих розпливчастих, що покривають більшу частину листка. Такий тип ураження спостерігається переважно в період цвітіння й утворення бобів.

Характерною ознакою «пероноспорових» плям при обох типах ураження є те, що вони спочатку хлоротичні, потім стають бурими з вузькою темною облямівкою.

Локальна форма пероноспорозу: початок розвитку (а), спороношення з нижньої сторони листка (б), відмирання ураженої тканини (в)

ДІАГНОСТИКА «ХВОРОБ-БЛИЗНЮКІВ»

Зверніть увагу: симптоми деяких хвороб, збудниками яких є бактерії або віруси, візуально складно відрізнити від грибкових, тому вони називаються «хворобами-близнюками». Наприклад, симптоми розвитку пероноспорозу подібні до початку розвитку вірусу некрозу жилок сої. На першому фото - пероноспороз, на другому - початок розвитку вірусу некрозу жилок сої.

НЕ ТІЛЬКИ ПЕРОНОСПОРОЗ

У середині вегетаційного періоду, від бутонізації до кінця цвітіння, на сої активно розвиваються хвороби, які надають перевагу прохолодним вологим умовам: фузаріоз (види) та пероноспороз.

Після змикання рядків і створення сприятливого мікроклімату у посівах починають розвиватись хвороби листя; зазвичай це відбувається після бутонізації – цвітіння. На початку цвітіння до списку потенційних уражень додаються також анктракноз, «пурпурний церкоспороз» та іржа. Вони становлять загрозу посівам сої протягом усього періоду від початку цвітіння і до дозрівання, але перші прояви треба відстежувати на ранніх етапах розвитку хвороби.

Отже, у період ВВСН 51 – ВВСН 68 необхідно контролювати пероноспороз, види фузаріозу, антракноз та іржу, які належать до різних підцарств – справжні й несправжні гриби та мають певні відмінності, що впливатиме на вибір фунгіциду.

Важливо пам’ятати, що триазоли не здатні конт­ролювати нижчі гриби, оскільки до складу їхніх клітинних стінок не входить ергостерол. Відповідно, для контролю пероноспорозу необхідно використовувати спеціалізовані «протипероноспорові» діючі речовини: цимоксаніл, фамоксадон, оксатіапіпролін.

Цікавий факт: науково механізм дії цимоксанілу досі не визначений. Але факт залишається фактом – він залишається однією з найефективніших діючих речовин проти нижчих грибів.Бренд АХТ містить у своєму портфелі продукт – Цимоксил, який не змушує робити складний вибір, оскільки одночасно контролює справжні та несправжні гриби.

ЦИМОКСИЛ ЗУПИНЯЄ ІНФЕКЦІЮ НА БУДЬ-ЯКОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ

Комбінація діючих речовин із різних хімічних класів дає змогу контролювати збудники на різних етапах інфекційного процесу. Отже, застосування Цимоксилу буде ефективним після візуальної діагностики пероноспорозу. Проте профілактично, до початку проростання спор, Цимоксил працювати не буде, тож його завчасне застосування до появи перших симптомів недоцільне. Для досягнення найвищої ефективності рекомендовано застосування Цимоксилу за появи перших симптомів хвороб.

ПОЛЬОВІ ДОСЛІДИ, СЕЗОН 2024

Цимоксил – перевірений ринком продукт, що демонструє високу технічну ефективність у різних ґрунтово-кліматичних зонах.

У рамках польових дослідів у сезоні 2024 року мали змогу наочно оцінити ефективність Цимоксилу проти пероноспорозу. Через 21 добу після діагностики і внесення Цимоксилу на оброблених ділянках спостерігали відсутність симптомів на нових приростах і зупинку розвитку збудника. На контролі в цей час відбулось поширення хвороби, побуріння плям. Через 30 днів на контролі спостерігали розвиток дифузної форми, у той час як оброблені посіви лишились чистими.