Резистентність - це стійкість шкідників до впливу на них інсектицидних діючих речовин. Вона проявляється у виникненні популяцій шкідників, які можуть існувати і розмножуватись при наявності тих чи інших діючих речовин. Форми прояву резистентності можна розділити на два типи: природна і набута.
Природна стійкість зумовлена фізіологічними та біологічними властивостями комах, а також способом їх існування і живлення. Набута - це результат добору до діючої речовини, які застосовується проти шкодочинних обєктів. Набута неспецифічна стійкість зумовлена головним чином зміною у поведінці шкідників у популяціях, яка дозволяє їм уникати токсичного впливу інсектицидів. Наприклад, особини личинок кукурудзяного стеблового метелика (Ostrinia nubilalis), які швидше проникають у стебло кукурудзи, отримують меншу дозу токсину і виживають. Набута специфічна стійкість проявляється у здатності організму шкідників до виживання і розмноження під дією інсектицидів, які застосовуються систематично.
Групова стійкість шкідників — це стійкість до кількох близьких за хімічним складом і механізмом дії пестицидів, що виникла при застосуванні одного препарату певної групи. Явище групової стійкості встановлено для колорадського жука. У результаті застосування протягом 10 – 15 років дельтаметрину у жуків виникла резистентність як до цієї діючої речовини, так і до інших інсектицидів групи синтетичних піретроїдів.
Перехресна стійкість (кросрезистентність) — це стійкість до двох або кількох пестицидів, різних за хімічною природою, що виникла при застосуванні одного препарату. Вона виникає в результаті дії біохімічних або фізіологічних систем, спрямованих проти пестицидів з близьким механізмом дії, які можуть належати до різних класів хімічних сполук. Відомі випадки, коли обробки фосфорорганічними інсектоакарицидами проти павутинного кліща зумовлюють у нього розвиток перехресної стійкості до препаратів з групи карбаматів.
Множинна стійкість — коли за використання пестицидів відбираються індивідуальні для кожної групи організмів мутації, які визначають розвиток стійкості одночасно до декількох токсикантів різних хімічних сполук. У результаті практика позбувається одразу кількох препаратів. Випадки множинної стійкості спостерігаються з яблуневою плодожеркою, популяції якої, резистентні до фосфорорганічних і піретроїдних інсектицидів, розвивають стійкість і до інгібіторів синтезу хітину.
Швидкість розвитку резистентності залежить від багатьох факторів:
властивість інсектицидів (діючі речовини з різних груп (наприклад неонікотиноїди і піретроїди) зменшують швидкість розвитку стійкості шкідників. Адже діючі речовини із різних груп мають різні локуси впливу на шкідника і для розвитку такої стійкості потрібна більша кількість доборів і мутацій шкідників, щоб розвинулась резистентність.)
швидкість розмноження шкідників (чим більше особин у популяції, тим статистично більша ймовірність мутації і виникнення резистентності)
кількість поколінь за сезон (чим більше поколінь за сезон - тим більша ймовірність мутації. За даними спостережень у шкідників, які дають багато поколінь за сезон (попелиці, злакові мухи, кліщі) - резистентність може проявитись на 3-5 рік. У таких шкідників як ковалик посівний, хрущ травневий, мідляк піщаний, тобто моновольтинні види, стійкість розвивається через 10-20 років.
наявність генів стійкості у популяції (ці гени утворюються при мутації внаслідок впливу на шкідника діючої речовини під час обробки).
кількість обробок за сезон (чим більше обробок, тим більша можливість виникнення мутацій у популяціях)
норма внесення інсектициду (зменшення норми внесення інсектициду може бути ризикованим, адже шкідник отримає сублетальну дозу токсину і може вижити і залишити покоління, яке буде більш стійке до даної діючої речовини.
При припиненні дії фактора добору, яким є застосування певної діючої речовини, стійкість поступово втрачається. Швидкість втрати, тобто ре- версія, залежить від багатьох факторів. Найістотнішими з них є генотипові особливості стійких популяцій. Стійкі раси мух, кліщів, попелиць після припинення добору на стійкість до пестицидів приблизно через 15 – 20 генерацій знову стають сприйнятливими до діючої речовини. Однак якщо цю популяцію піддати повторній дії тієї самої діючої речовини, то вже через кілька генерацій вона знову підвищить стійкість. Часто сигналом появи стійких популяцій шкідливих організмів може бути зниження ефективності обробок інсектицидом, тобто відсоток виживання шкідників. Критичним є поріг у 20% особин, що вижили - при перевищенні даного порогу слід застосовувати антирезистентні інсектицидні програми, побудовані на принципі комбінації різних діючих речовин із урахуванням їхніх біологічних і хімічних властивостей.
Антирезистентна програма
Тіаклотрин-М було розроблено у концепції антирезистентної програми. Чергування діючих речовин протягом сезону значно зменшує ризик виникнення стійкості шкідників до окремих діючих речовин. Це дозволить уникнути вимушеного використання надто дорогих інсектицидів у майбутньому, і продовжувати ефективно контролювати широкий спектр шкідників за помірний бюджет. Проблема резистентності з кожним роком стає більш актуальною.
Особливо актуальна вона у південних регіонах України: чим вища температура повітря в регіоні, тим більше генерацій шкідник може сформувати за сезон. За даними спостережень, у шкідників, які дають багато поколінь за сезон (попелиці, трипси, кліщі) – резистентність може проявитись на 3-5 рік.Бета-цифлутрин і тіаметоксам – менш популярні і загальновживані інсектицидні д.р., що робить їх відмінними елементами антирезистентної програми.
У фазі Т1: Часто спостерігаються низькі температури, тому одна з головних вимог до інсектицида – зберігати ефективність в таких умовах. При цьому необхідно забезпечити якомога довший період захисту. Ідеальний препарат для Т1 – Канонір Дуо. Лямбда-цигалотрин – володіє швидким стоп-ефектом за умов низької температури повітря, які часто спостерігаються весною. Імідаклоприд - забезпечує пролонгований захист культури.
У фазі Т2: Озимі максимально нарощують вегетативну масу, що спричиняє максимальний тиск шкідників на культуру. У цей період необхідно застосовувати інсектицид, який має більшу рухомість в рослині, а також тривалу дію, щоб убезпечити себе від позапланових «аварійних» обробок. У Т2 обираємо найпотужніший інсектицид – Тіаклотрин-М. Тіаметоксам має найвищу розчинність і рухомість серед неонікотиноїдів, а клотіанідин – найдовший період захисної дії, і високу контактну дію. Це унікальне і найбільш ефективне поєднання неонікотиноїдів на ринку. Для швидкого стоп-ефекту ми додали контактний піретроїд бета-цифлутрин. До того ж це менш поширена діюча речовина, що передбачає відсутність резистентності до неї у шкідників.
У фазі Т3: Захист по колосу часто проходить в умовах підвищеної температури і низької відносної вологості повітря. Проблемні шкідники у дану фазу - це трипси і клопи. Трипси живуть приховано, живлячись поживними речовинами колоса. Клоп шкідлива черепашка – висмоктує сік із стебла і спричиняє "білоколосицю". Втрати врожаю на "фінішній прямій" особливо неприємні! В таких умовах і проти цих шкідників найкраще виконує свою функцію суміш Атрікс + Асистент. Ацетаміприд контролює трипсів за рахунок найкращої в групі стійкості до фотолізу, хорошій водорозчинності і рухомості в рослині. Він рідше застосовується по колосу проти даних шкідників і є більш ефективним проти них. Альфа-циперметрин забезпечує швидкий стоп-ефект проти клопа і запобігання його укусів.