Запобігає ламкості стебла та виляганню посівів зернових за рахунок вкорочення та зміцнення стебла.

Збільшує об'єм та довжину кореневої системи.

Гнучкі умови використання навіть за недостатнього зволоження та за низьких температур (від +8°С).

Підвищує врожайність продукції за рахунок зміни співвідношення біомаси рослини (зерно/солома) в бік зерна. Підвищує зимостійкість за рахунок збільшення накопичення цукрів у рослині.

Покращує кущіння культури.

Переваги

Підвищує посухостійкість рослин стимулюючи розвиток кореневої системи та зменшуючи транспірацію.

У пізніх фазах, ВВСН 37-39

1. Скорочення останнього (колосового) міжвузля.
2. Потовщення стебла та запобігання зламу колоса.

У ранніх фазах, ВВСН 30-32
1. Скорочення 3,4 і 5 міжвузлів, що знижує ризик вилягання рослин.
2. Потовщення стебла, зменшення висоти рослини.
3. Збільшення маси кореневої системи рослини.

У фазу ВВСН 29 (перед початком
виходу в трубку)
1. Скорочення 1 і 2 міжвузлів.
2. Потовщення стебла.
3. Збільшення маси кореневої системи рослини.

Розрізняють два типи вилягання: кореневе і стеблове.
Кореневе спостерігається, зазвичай, на легких грунтах
і за умови слабкого розвитку кореневої системи внаслідок посушливої осені, ослаблених пізніх посівів, поганого відростання вторинної кореневої системи навесні, після перезимівлі. Проявляється у вигляді вивертання рослин із корінням з грунту внаслідок
вітру, дощів, дощових потоків.
Стеблове вилягання відбувається в зоні першого міжвузля. Без рістрегуляції перше міжвузля
формується дуже довгим, місце зламу збільшується
і стає більш ламким.
З метою запобігання кореневому типу вилягання та скорочення першого міжвузля, застосування препарату Трінекс має відбуватись на більш ранніх стадіях —
в період кущення до початку виходу в трубку.
Обробка Трінексом в більш пізніх фазах розвитку пшениці призводить до скорочення другого — п'ятого міжвузль і потовщенню стебла, що дозволяє сформувати нищу за ростом рослину із потовщеним стеблом.
Окрім підвищення стійкости до вилягання, це сприяє формуванню більшого врожаю за рахунок збільшення провідності судин рослини та зміни співвідношення біомаси рослини (зерно/солома) в бік зерна.